Український Херсон

Вибори Президента вже плавно перейшли у фазу виборів до місцевих рад. На деяких популярних херсонських сайтах з’явилась реклама одного з ймовірних кандидатів на пост міського голови. Розуміючи хибність самореклами, кандидати вдались до більш вишуканих кроків: ностальгія, сум за СРСР, героїзм та подвиг фронтовиків. Ось і в нашому випадку на передову виборчої кампанії відправили Героя Радянського Союзу. В інтернет запущений ролик, де молодий чоловік впевненою ходою крокує вулицями Херсона і з харизмою, притаманною протестантським проповідникам, розповідає про прописні істини: героїзм, мужність, приклад, виховання дітей та майбутній пам’ятник. Десь у кадрі коротко згадують і про самого героя - Маргелова.  

Об'єкт глорифікації обраний у відповідності до всіх канонів сталінізму: генерал, якого конче треба увічнити в бронзі. Для такої ролі не підходить простий фронтовик-вояка, що загинув під час боїв з фашистами. Тут потрібен розмах, апеляція до емоцій та почуттів. Потрібно викликати спогади про велику могутню країну, якої всі боялися і котру всі поважали. Потрібно «нагадати, як все було»… і вчасно, на цій хвилі, запропонувати себе на посаду мера. Тут якнайраще підходить генерал, Герой Радянського Союзу, увішаний медалями та орденами. Звісно, простому солдату важко посперечатися з орденоносним генералом. Саме тому автори ідеї з пам’ятником не стали довго заморочуватись і обрали для втілення в металі постать генерала Маргелова. Тим більше, Маргелов – бренд: «батяня», «десантура» та й пам’ятник в повний зріст вже стоїть у сусідньому обласному центрі. Біографію героя швидко підчистили на сайті міськвиконкому: з неї зник 1968 рік. Ніби його і не було у житті Маргелова. Хоча, ні для кого не секрет, що Маргелов - один з керівників операції «Дунай» (вторгнення радянських військ в Чехословаччину), що мала на меті «защиту социалистического строя от контрреволюционных посяганий» і призвела до смерті 108 мирних громадян серед яких і восьмирічній чех. В результаті вторгнення були поранені або залишились каліками більш як 500 чоловік. За ці геройські подвиги «батяню» удостоїли ордена Леніна. 

Дивує навіть не те, що херсонська влада (і ті хто на неї претендують) не знають нічого крім Потьомкіна та Великої Вітчизняної Війни, а те з якою наполегливістю та активністю створюються все нові та нові пропагандиські міфи та кліше. Пам’ятники, меморіальні дошки, сквери, парки на честь радянських героїв, гучномовці на вул. Суворова, що розповідають про «былую славу», прапори СРСР, що їх регулярно вивішують на будинку міськради… Таке враження, що Херсон готується до війни, живе у паралельній дійсності, де не існує ні економічної кризи, ні ожеледі на дорогах, ні проблем зі сміттям.

Тарас Дем’яненко