20 червня 2011 року відбулась нарада керівництва Херсонської обласної державної адміністрації з представниками релігійних організацій Херсонщини. Представники УПЦ Московського Патріархату зірвали зібрання, продемонструвавши не бажання бути присутніми на заході, поруч з іншими конфесіями. Причиною для такої поведінки стало їхнє не бажання слухати доповідь представника Київського Патріархату. Попри особисті спроби губернатора переконати їх залишитися, протоієрей Василій Поценко і секретар Херсонської єпархії УПЦ МП Феофан Михайлов покинули приміщення.
Примирення чи війна?
Причиною для такої поведінки представників УПЦ МП стала реакція на до��овідь секретаря Херсонської єпархії УПЦ Київського Патріархату, присвячена початку радянсько-німецької війни 22 червня 1941 року, яке пропонувалося підписати всім релігійним громадам області. В зверненні отця Іоанна Замараєва йшлося зокрема про необхідність прощення та примирення напередодні чергової річниці війни, виходячи з християнської етики прощення та покаяння. Згідно тексту звернення, нинішня річниця 22 червня: «День скорботи і пам’яті загиблих і це достатній привід замислитися над нашою історичною долею. І хай невпевнено, але все таки простягнути один одному руки. Цього дня ми повинні єднатися у помислах, духовних зусиллях та вчинках заради миру і добра, суспільної злагоди та гармонії. Закликаємо Вас, дорогі браття і сестри, піднести свої молитви до Всемилостивого Бога, аби у нашій країні вщухли пристрасті, завжди панував дух терпимості, миру і благодаті!».
Вочевидь, речники Московського Патріархату в Херсонській області навіть напередодні трагічної річниці початку радянсько-німецької війни не здатні продемонструвати перед своїми колегами з інших релігійних інституцій адекватної поведінки і толерантності. Схоже, що причиною такої реакції є навіть не саме звернення отця Іоанна Замараєва про День скорботи і пам’яті загиблих, а звичайна присутність інших представників християнських церков на згаданому зібранні в Херсонській обласній державній адміністрації, адже це не дозволяє УПЦ МП бути монополістом у стосунках з місцевою виконавчою владою.
З іншого боку, така нахабна поведінка, продемонстрована речниками УПЦ МП в Херсонській області вкотре підкреслює відсутність віротерпимості та толерантності в церкві, навіть в питаннях, які не мали б викликати жодних суперечок.
Дійові особи
Звернемо увагу і на особи тих людей, які мали представляти УПЦ Московського Патріархату на вищезгаданій нараді з керівництвом Херсонської області. Особливої уваги заслуговує особа Феофана Михайлова, секретаря Херсонської єпархії УПЦ МП. Феофан Михайлов нещодавно переведений на цю посаду з Джанкою, де він був на аналогічній посаді в Джанкойській єпархії УПЦ МП. Як виявилося, Феофан Михайлов є громадянином Російської Федерації, що суперечить чинному законодавству України про церковну діяльність на території країни, згідно якого, особи без громадянства не мають права на подібні дії. Попри наші спроби взяти коментар у єпископа Івана про його підлеглого Феофана Михайлова, а також про причини неадекватної поведінки його речників на нараді в ОДА, його телефон залишається або вимкнутим або ієрарх не бере слухавки.
Сухий залишок
Необхідність релігійного миру і збереження реального балансу між релігійними організаціями в України можлива лише за умови визнання всіма учасниками цього процесу взаємної суб’єктності і поваги один до одного. Будь-які спроби УПЦ Московського Патріархату поводитися як єдина християнська конфесія в Україні не тільки приречена на провал, але й змушує по-новому ставитися до її речників та діяльності, оскільки відсутність толерантності в їхніх діях вимагає швидкої реакції всіх інших церков. Замість того, аби демонструвати християнські чесноти і принципи, речники УПЦ Московського Патріархату все більше показують суспільству власну неготовність до усвідомлення того факту, що кожна церква мусить служити власному народові, а не окремим керівникам і бути відокремленою від питань наживи, влади і протистояння.
Станіслав Федорчук
